У Чикаго формувався її поетичний голос, тут вона спостерігала за життям афроамериканської громади, тут писала про повсякденність, любов, бідність, расову нерівність, жіночий досвід і людські мрії. У 1950 році ім’я Гвендолін Брукс увійшло в історію американської літератури. Її збірка отримала Пулітцерівську премію з поезії, а сама Брукс стала першою афроамериканкою удостоєною Пулітцера. Далі на chicagovski.
Переїзд до Чикаго
Гвендолін Елізабет Брукс народилася 7 червня 1917 року у Топіці, штат Канзас. Коли їй було лише кілька тижнів, родина переїхала до Чикаго у період Великої міграції афроамериканців з Півдня та інших частин США до північних міст. Саме Чикаго став її справжнім домом. Її батько працював прибиральником, а мати була вчителькою та професійно займалася музикою. Родина дуже рано підтримала літературний талант дівчини.
Батьки заохочували Гвендолін писати змалку. Перший її вірш “Eventide” був опублікований у журналі “American Childhood”, коли дівчині було лише 13 років. У підлітковому віці вона вже мала десятки написаних поезій. Брукс навчалася у Forestville Elementary School, Hyde Park High School, Wendell Phillips High School та Englewood High School. У 1936 році вона закінчила Wilson Junior College, який відомий як Kennedy-King College. Ще до завершення шкільної освіти Брукс почала надсилати свої твори до “Chicago Defender”.
На формування Гвендолін Брукс вплинули відомі афроамериканські письменники та інтелектуали, серед них Джеймс Велдон Джонсон, Річард Райт і Ленгстон Г’юз. Її зв’язок з літературним Чикаго був особливо важливим. У місті діяли письменницькі групи, літературні майданчики та мистецькі центри, які створювали простір для розвитку молодих авторів.
Літературна діяльність
Для молодої поетеси важливим випробуванням став “Poetry” — один з найвпливовіших американських літературних журналів. Брукс надсилала туди свої вірші ще у підлітковому віці та шлях до першої публікації був тривалим. У 1944 році два її вірші нарешті з’явилися на сторінках журналу. Цей момент був важливим не лише для самої Брукс. Для американської літератури він означав появу нового голосу — молодої афроамериканської поетеси з Чикаго, яка писала не абстрактно про расові проблеми, а про конкретних людей, їхні квартири, родини, стосунки, мрії, роботу і щоденні труднощі.
У 1945 році вийшла перша поетична збірка Гвендолін Брукс “A Street in Bronzeville”. Назва вже визначала географію її літературного світу. Бронзевіль був не просто місцем на карті Чикаго. У поезії Брукс він перетворювався на своєрідний портрет афроамериканської міської громади. Поетеса писала про людей, яких традиційна література часто залишала на периферії: про робітників, матерів, дітей, молодь, закоханих, людей, які жили в умовах обмежених можливостей, але продовжували мріяти. “A Street in Bronzeville” отримала значний розголос. Підтримку молодій авторці надавав Річард Райт, а критик Пол Енгл високо оцінив збірку у “Chicago Tribune”.
Пулітцерівська премія
Якщо “A Street in Bronzeville” відкрила Гвендолін Брукс для широкої літературної аудиторії, то “Annie Allen” зробила її історичною постаттю американської літератури. Збірка вийшла у 1949 році у видавництві Harper & Brothers. У центрі історія темношкірої дівчини, яка дорослішає у Бронзевілі та проходить шлях від дитинства до дорослого становлення. У 1950 році “Annie Allen” здобула Пулітцерівську премію з поезії. Саме ця перемога зробила Гвендолін Брукс першою афроамериканською авторкою, яка отримала Пулітцерівську премію.
У 1950 році Сполучені Штати залишалися суспільством, в якому расова дискримінація була глибоко вкорінена у політичному, соціальному та культурному житті. Тому перемога Брукс мала значення далеко за межами літературної премії. Вона була молодою афроамериканською поетесою з Чикаго, яка писала про власну громаду і не намагалася зробити її досвід зручним для стороннього читача. Пулітцер фактично засвідчив, що історії мешканців Бронзевіля є частиною американської історії, а голос афроамериканської жінки може бути центральним голосом національної літератури.
Прозові твори
Після Пулітцера Брукс не зупинилася на поезії. У 1953 році вона опублікувала “Maud Martha” — свою єдину повноцінну прозову книгу, побудовану з 34 епізодів з життя темношкірої жінки. Головна героїня живе звичайним життям, однак саме ця звичайність стає художньою цінністю твору. Брукс цікавила не лише історія великих політичних подій. Її література показувала, як расизм, класові відмінності, гендерні очікування та соціальні обмеження впливають на життя людини у найбуденніших ситуаціях.
У 1968 році вийшла одна з наймасштабніших робіт Брукс “In the Mecca”. Назва походить від величезного житлового комплексу Mecca Flats у Чикаго, який існував на Саут-Сайді. Через історію матері, яка шукає свою зниклу дитину, Брукс створила широку картину міського життя. Поетеса показала ціле міське середовище — його мешканців, соціальні проблеми, бідність, расову нерівність і людську самотність.
Здобутки
У 1968 році Гвендолін Брукс стала Poet Laureate of Illinois — поетесою-лауреаткою штату Іллінойс. Цю посаду вона зберігала до своєї смерті у 2000 році. У цей час вона особливо багато уваги приділяла молодим авторам. У 1969 році Брукс започаткувала молодіжні поетичні нагороди для школярів Іллінойсу. Вона вважала, що поет-лауреат має не просто носити почесний титул, а служити людям і допомагати їм відкривати власний голос. У 1985 році Гвендолін Брукс стала консультанткою з поезії Бібліотеки Конгресу США. Вона працювала на цій посаді у 1985-1986 роках.
Пулітцерівська премія була не єдиною великою нагородою Гвендолін Брукс. Вона отримувала стипендії та відзнаки від Guggenheim Foundation, American Academy of Arts and Letters та інших американських культурних інституцій. У 1995 році Брукс отримала National Medal of Arts. Її також відзначали National Book Foundation, Poetry Society of America та іншими організаціями. У 1976 році Брукс стала членкинею American Academy of Arts and Letters. У 1988 році її ім’я внесли до National Women’s Hall of Fame.
До кінця життя Гвендолін Брукс залишалася активною письменницею та культурною діячкою. Вона продовжувала писати, викладати, виступати перед аудиторіями та підтримувати молодих авторів. Її творча спадщина охоплює понад 20 поетичних книжок, прозові твори, автобіографічні тексти та численні окремі поезії. 3 грудня 2000 року Гвендолін Брукс померла у Чикаго у віці 83 років.
Після смерті Брукс її ім’я продовжило жити у культурному просторі Чикаго та всього Іллінойсу. У 1990 році у Chicago State University був заснований Gwendolyn Brooks Center for Black Literature and Creative Writing. Центр займається дослідженням, викладанням і популяризацією творчості афроамериканських письменників, а особливу увагу приділяє життю та літературній спадщині Гвендолін Брукс. Її іменем названі освітні та культурні установи, бібліотеки, школи й інші об’єкти.
Інтерес до творчості Гвендолін Брукс не зник після її смерті. У 2017 році, до сторіччя від дня її народження, Poetry Foundation організувала масштабну програму, присвячену її життю та творчості. Окрема виставка “Matter in the Margins: Gwendolyn Brooks at 100” представила матеріали її літературного архіву. У 2022 році Morgan Library & Museum у Нью-Йорку провела виставку “Gwendolyn Brooks: A Poet’s Work in Community”. Її тексти продовжують входити до університетських програм, антологій американської літератури та курсів з афроамериканської поезії.