Ім’я Мадді Вотерса назавжди змінило історію світової музики. Його називають батьком сучасного чиказького блюзу та одним з найвпливовіших блюзових музикантів 20 століття. Шлях Мадді Вотерса починався далеко від великих концертних залів і світових чартів — серед бавовняних плантацій штату Міссісіпі. Він виріс у самому серці дельта-блюзу, а згодом переїхав до Чикаго, де зробив те, що змінило звучання американської музики. Його історія про те, як чиказький блюз став світовою музичною мовою. Далі на chicagovski.
Хто такий Мадді Вотерс?
Мадді Вотерс народився під ім’ям Маккінлі Морганфілд. Після смерті матері Маккінлі виховувала його бабуся Делла Грант. Саме вона дала хлопчикові прізвисько Muddy — “брудний” або “замурзаний”. Згодом до прізвиська додали слово Waters, і так народилося ім’я, яке увійшло до історії музики — Muddy Waters. Майбутній музикант виріс поблизу Кларксдейла, на плантації Stovall у штаті Міссісіпі.
Дельта Міссісіпі була одним з головних центрів формування блюзу. Він був музикою повсякденного життя. У ньому звучали теми праці, кохання, втрат, бідності, свободи та надії. Мадді Вотерс спочатку захопився губною гармонікою. Пізніше він почав грати на гітарі. У молодості музикант переймав стиль старших блюзменів та уважно вивчав їхню техніку. Проте Мадді Вотерс не залишився лише виконавцем традиційного блюзу. Його головне досягнення полягало саме у тому, що він зміг переосмислити традицію та адаптувати її до нового міського середовища.
Однією з найважливіших подій біографії Мадді Вотерса стали записи, зроблені у Міссісіпі на початку 1940-х років. У 1941 році до регіону прибув відомий американський дослідник фольклору Алан Ломакс. Він працював над документуванням традиційної американської музики. Під час польової роботи Ломакс разом зі своїми колегами записав Маккінлі Морганфілда, який на той момент ще не був відомою музичною зіркою. Для Мадді Вотерса ця подія мала величезне значення.
Переїзд до Чикаго
У 1943 році Мадді Вотерс переїхав до Чикаго. Цей крок став переломним не лише для самого музиканта, а й для історії блюзу. Чикаго середини 20 століття був великим індустріальним містом. До нього переїжджали тисячі афроамериканців з Півдня США. Разом з людьми до міста приїжджала їхня музика. Але традиційний акустичний блюз, який добре звучав у невеликих приміщеннях або на відкритому просторі американського Півдня, потребував змін. У гучних чиказьких клубах акустичної гітари було недостатньо. Музика мала стати голоснішою. Саме тут Мадді Вотерс зробив вирішальний крок — почав використовувати електрогітару та підсилювач. Після переїзду до Чикаго він працював вдень, а вночі виступав, поступово розвивав власний стиль. Згодом він почав грати електричний блюз, який став одним з символів чиказької музичної сцени.
Його головна заслуга полягала у тому, що Вотерс став одним з ключових музикантів, які сформували нове міське звучання жанру. Традиційна акустична гітара отримала електричне підсилення. До сольного звучання додалися інші музиканти. Губна гармоніка, ударні, фортепіано та бас створили щільний і потужний ансамблевий звук. Цей стиль отримав назву чиказький блюз.
Його головними ознаками стали:
- електрогітара та використання підсилювачів;
- потужна ритм-секція;
- більш гучне й насичене ансамблеве звучання;
- активне використання слайд-гітари;
- поєднання традицій дельта-блюзу з міською музичною культурою.
У другій половині 1940-х років Мадді Вотерс почав співпрацювати з Aristocrat Records. Компанією керували брати Леонард Чесс і Філ Чесс. Згодом Aristocrat Records стала відома під назвою Chess Records — лейбл, який відіграв величезну роль у розвитку блюзу, рок-н-ролу та американської популярної музики. Саме на Chess Records Мадді Вотерс записав значну частину своєї найвідомішої музики.
Творчість Muddy Waters неможливо звести до кількох композицій. Проте деякі його записи стали справжніми символами блюзу. Композиція “Rollin’ Stone” стала одним з найвідоміших записів Мадді Вотерса. Саме від її назви, за загальновідомою історією гурту, походить назва британських рок-легенд The Rolling Stones. Цей факт сам по собі демонструє масштаб впливу американського блюзмена на британську рок-сцену. Композиція “Rollin’ Stone” також увійшла до Grammy Hall of Fame. “Hoochie Coochie Man” стала однією з найвідоміших композицій у репертуарі Мадді Вотерса. Пісня, написана Віллі Діксоном, стала класичним прикладом чиказького блюзу. Її впізнаваний ритм та образний текст зробили композицію надзвичайно впливовою. Ще одним великим хітом стала композиція “Got My Mojo Working”. На відміну від більш повільних і традиційних блюзових композицій, ця пісня демонструвала іншу сторону Мадді Вотерса — енергійну, ритмічну та сценічно потужну. Пісня також була включена до Grammy Hall of Fame.
Вплив на рок-н-рол і рок-музику
Музика Мадді Вотерса стала одним з фундаментів для рок-н-ролу, британського блюзу, блюз-року, класичного року та сучасної електрогітарної музики. Його творчістю захоплювався Джимі Гендрікс. Великим шанувальником Мадді Вотерса був Ерік Клептон. Вплив блюзу Вотерса можна простежити у творчості численних рок-музикантів. Це не означає, що кожен з них копіював його стиль. Вони брали основний принцип: емоційна сила блюзу може бути перенесена у нові музичні форми.
У 1963 році Мадді Вотерс записав альбом “Folk Singer”. Цей запис став особливим в його дискографії. Музикант, якого асоціювали насамперед з електричним чиказьким блюзом, повернувся до більш акустичного формату. Цей альбом показав, наскільки глибоко творчість Мадді Вотерса була пов’язана з традиційним блюзом. Його перехід до електричного звучання не означав відмови від музичного коріння. Навпаки, він прекрасно розумів обидва світи. Світ акустичного блюзу Міссісіпі і світ електричного Чикаго.
Наприкінці 1960-х років музична індустрія стрімко змінювалася. Рок-музика переживала період експериментів. Психоделічне звучання ставало популярним. Chess Records намагався знайти новий формат для творчості Мадді Вотерса. У 1968 році було записано альбом “Electric Mud”. Цей проєкт значно відрізнявся від класичного чиказького блюзу. Музику було наближено до психоделічного року та сучасного на той момент електричного звучання. Альбом викликав суперечливу реакцію. Частина слухачів і критиків не сприйняла настільки радикальної зміни стилю. Сам Мадді Вотерс також пізніше критично оцінював цей досвід. Наприкінці своєї кар’єри Мадді Вотерс отримав численні нагороди. Музикант має шість перемог на Grammy та одинадцять номінацій.
У 1980-х роках Мадді Вотерс поступово скоротив концертну діяльність через погіршення стану здоров’я. Його останні роки минули в Іллінойсі. Останній публічний виступ музиканта відбувся у 1982 році, коли він приєднався до гурту Еріка Клептона під час концерту у Флориді. Мадді Вотерс помер 30 квітня 1983 року у своєму будинку у Вестмонті, штат Іллінойс. Йому було 70 років.
Чому Мадді Вотерса називають батьком чиказького блюзу?
Вислів “батько чиказького блюзу” не означає, що Мадді Вотерс був єдиним творцем цього музичного стилю. Чиказький блюз формувався завдяки багатьом музикантам. Проте Мадді Вотерс став його найважливішим символом. Він зміг об’єднати кілька музичних світів. Він приніс традиції дельта-блюзу до великого індустріального міста. Він зробив електрогітару центральним інструментом нового блюзового звучання. Він створив колектив, який став школою для багатьох майбутніх зірок. Він записав композиції, які перетворилися на світову музичну класику. Саме тому його часто називають батьком сучасного чиказького блюзу.
