Одна з найяскравіших постатей в історії бейсболу. Він не просто був видатним спортсменом — він уособлював оптимізм, гідність і любов до гри, що зробило його іконою не лише Чикаго, а й усієї Америки. Дізнавайтеся історію успіху Майкла Джордана — легенди світового баскетболу. Далі на chicagovski.
Біографія
Ерні Бенкс народився 31 січня 1931 року у Далласі, штат Техас, у сім’ї Едварда і Есми Бенкс. Він був другим з дванадцяти дітей, і життя родини було непростим. Його батько працював на кількох низькооплачуваних роботах, зокрема теслею, а мати займалася хатніми справами. Родина жила скромно, у бідному районі, у час, коли Велика депресія і расова сегрегація жорстко обмежували можливості для афроамериканців у США, особливо на Півдні. Попри труднощі, Ерні ріс у люблячій родині, де освіта, працьовитість і віра мали велике значення. Його батько був палким шанувальником бейсболу й прищепив синові любов до гри. Проте в умовах сегрегації шанси для темношкірого хлопця потрапити у професійний спорт були майже нульовими. Бенкс згадував, що у дитинстві не мав навіть рукавиці — він грав м’ячем, зробленим з мотузки та старої тканини.
У шкільні роки Ерні більше захоплювався баскетболом, американським футболом і легкою атлетикою. Він грав у команді середньої школи Booker T. Washington High School, де відзначався спритністю та спортивною дисципліною. Бейсбол залишався на другому плані — у школі навіть не було бейсбольної команди для темношкірих. Проте саме його природна сила удару й швидкість рухів привернули увагу місцевих тренерів. Після закінчення школи він коротко навчався у Коледжі Вілмера-Гатчінса та грав у команді, де продовжував відточувати свої навички. У 1950 році, у віці 19 років, Ерні вступив на службу в армію США під час Корейської війни. Навіть у війську він грав у бейсбол у команді армії, що допомогло йому підтримувати форму.
Після демобілізації Ерні Бенкс приєднався до легендарної команди — Kansas City Monarchs. На той час це була одна з найсильніших команд, в якій грали такі зірки, як Сатчел Пейдж та Джекі Робінсон. Бенкс проявив себе як універсальний гравець, здатний поєднувати атлетизм з розумною, стратегічною грою. Саме під час виступів у Negro Leagues його помітили скаути Chicago Cubs, і вже у 1953 році він підписав контракт з клубом та став першим афроамериканцем в історії франшизи. Це був історичний момент не лише для самого Бенкса, а й для бейсболу загалом, адже він став одним з піонерів інтеграції спорту у післявоєнній Америці.
Кар’єра у MLB
У середині вересня 1953 року Ерні Бенкс дебютував у складі Chicago Cubs та став першим афроамериканським гравцем в історії клубу. Це був не лише спортивний прорив, а й соціальний — у той час інтеграція темношкірих гравців у Вищу бейсбольну лігу (MLB) все ще зустрічала опір на багатьох рівнях. Проте Бенкс одразу заявив про себе як про скромного, енергійного та надзвичайно талановитого гравця, який завоював повагу і партнерів по команді, і глядачів.
Він провів усю свою професійну кар’єру у “Кабс” — 19 сезонів у період з 1953 року по 1971 рік, що зробило його символом відданості та вірності. У добу, коли багато зірок переходили між клубами у пошуках кращих умов, Бенкс залишався у Чикаго, навіть коли команда роками залишалася поза зоною плей-офф. Спочатку він грав на позиції шорт-стопа (короткої зупинки) — однієї з найскладніших захисних позицій у бейсболі. Він відзначався неймовірною спритністю, реакцією і точністю передач. У 1960-х роках через вікові навантаження та зміну тактики перейшов на позицію першої бази, але залишався ключовим гравцем і в обороні, і в атаці.
Бенкс був відомий як потужний хітер — гравець, який вражає силою своїх ударів. Його 512 хоумранів поставили його серед найрезультативніших бейсболістів свого часу. Він двічі був визнаний Найціннішим гравцем Національної ліги (MVP), попри те, що його команда тоді не входила до числа лідерів.
Спортивні досягнення
Серед його досягнень:
- 512 хоумранів — один з перших афроамериканців, хто подолав цю межу;
- 1 636 RBI (ранів, вибитих у дім) — одне з головних мірил результативності;
- 2 583 хіти за кар’єру — свідчення стабільності та витривалості;
- 14 участей у Матчах усіх зірок — свідчення постійного визнання з боку ліги та фанатів.
Бенкс неодноразово очолював статистику за кількістю хоумранів і RBI у різних сезонах. У 1955 році він встановив рекорд для шорт-стопів, вибивши 44 хоумрани — досягнення, яке залишалося неперевершеним багато років.
Попри блискучу особисту статистику, Chicago Cubs за його кар’єру жодного разу не пробилися до плей-офф або фінальної серії World Series. Проте це не применшило статусу Бенкса як легенди — навпаки, його відданість команді у часи труднощів і поразок зробила його героєм для вболівальників Чикаго. Бенкс не просто гравець, який показував рекордні цифри — він був обличчям франшизи, уособленням того, як можна залишатися великим навіть тоді, коли команда не на вершині.
Визнання
У 1977 році, з першої спроби, Ерні Бенкса обрали до Національного бейсбольного Залу слави (Baseball Hall of Fame) у Куперстауні, штат Нью-Йорк. Це було не просто визнання видатної спортивної кар’єри — це була шаноба до людини, яка уособлювала ідеали американського спорту: чесну гру, працьовитість, повагу до суперника та непохитний оптимізм.
Його включення до Залу слави стало історичним моментом для афроамериканської спільноти: Бенкс став одним з перших темношкірих гравців, які здобули це визнання, прокладаючи шлях для наступних поколінь. Його приклад доводив: кольору шкіри недостатньо, щоб зупинити талант і характер.
У 1982 році Chicago Cubs вивели з обігу його ігровий номер — 14. Це було перше подібне рішення в історії клубу. З того часу жоден гравець “Кабс” не може носити цей номер — як знак глибокої поваги до Ерні.
У 2008 році, до 100-річчя клубу, перед Wrigley Field відкрили бронзовий пам’ятник Ерні Бенксу, на якому викарбувано його фразу: “Let’s play two!”. Статуя зображує Бенкса у динаміці — з бейсбольною битою у руках, усміхненого та готового до гри. Це не просто монумент — це емоційний центр стадіону, місце, де вболівальники зустрічаються, згадують і вшановують легенду.
У 2013 році президент США Барак Обама нагородив Ерні Бенкса Президентською медаллю Свободи — найвищою цивільною нагородою США. Бенкс також увійшов до численних залів слави — зокрема до Залу слави “Negro Leagues Baseball Museum”, а також до Залу слави штату Іллінойс. Його іменем називають бейсбольні турніри, вулиці у Чикаго, шкільні програми.
Прощання зі спортсменом
Ерні Бенкс пішов з життя 23 січня 2015 року у Чикаго, за вісім днів до свого 84-го дня народження. Його смерть стала національною втратою. Пам’ять про нього вшанували хвилинами мовчання на бейсбольних матчах по всій країні. На стадіоні Wrigley Field тисячі фанатів принесли квіти, листи та м’ячі з написами “Thank you, Mr. Cub”. У мерії Чикаго на честь Ерні влаштували публічну панахиду, а мер міста оголосив день його поховання “Днем Ерні Бенкса”. Преса, спортивні оглядачі та громадські діячі згадували його не лише як гравця, а як людину, яка завжди посміхалася, навіть у найтемніші моменти.
У 21 столітті Ерні Бенкс — не просто легенда бейсболу, а втілення віри у краще, віри у гру, віри у себе. Його історія — нагадування, що велике серце, чесність і радість до життя можуть залишити по собі слід сильніший за будь-яку статистику.
Також дізнавайтеся про “The Cadillac Palace Theatre” — будинок бродвейських постановок.