Культовий американський комедійний актор, чиї неповторний гумор, іронія та імпровізаційні здібності зробили його однією з найвпливовіших фігур у кінокомедії 20 та 21 століття. Його ролі поєднують легкість і сарказм з глибиною персонажів, а непередбачуваний стиль та харизма зробили Мюррея улюбленцем глядачів у всьому світі. Далі на chicagovski.com.
Біографія
Білл Мюррей народився 21 вересня 1950 року у штаті Іллінойс у великій родині. Його батьки виховували дев’ятьох дітей, тому з раннього віку Білл навчався знаходити гумор у повсякденних ситуаціях та впоратися з життєвими труднощами за допомогою самоіронії. З дитинства він проявляв непідробну харизму, артистизм та природну здатність розважати інших. Білл активно брав участь у шкільних театральних постановках, гумористичних сценках і місцевих аматорських виставах, де відточував навички імпровізації. Життя у великій родині та постійна взаємодія з братами й сестрами сформували у нього почуття спостережливості та здатність помічати кумедні моменти у повсякденності, що пізніше стало основою його комедійного стилю. Простота, природність, самоіронія та уважність до деталей залишилися ключовими елементами його творчості.
Білл Мюррей вступив до медичного коледжу у Колорадо. Навчання його майже не цікавило: на лекціях він з’являвся вкрай рідко, вів безтурботний спосіб життя, вживав марихуану та часто мав проблеми з законом, через що нерідко опинявся у поліцейській дільниці. Особливо гучним став інцидент у Денверському аеропорту. У спробі пожартувати він оголосив, що в його багажі нібито прихована вибухівка. Служба безпеки миттєво зреагувала та провела обшук, але ніякої бомби не знайшла, натомість виявила наркотики. Така витівка мала серйозні наслідки — Мюррея відрахували з коледжу.
Після цього юнак повернувся до рідного Чикаго. Там він певний час перебивався випадковими підробітками, не маючи чітких планів на майбутнє. Зрештою, доля завела його до відомої імпровізаційної акторської школи та театру Second City, який став справжнім трампліном в його подальшій кар’єрі. Саме тут Мюррей знайшов себе як комедійний актор, отримав перший сценічний досвід і почав формувати неповторний стиль, що згодом зробив його знаменитим.
Початок кар’єри
Білл Мюррей розпочав свою кар’єру у комедійному жанрі у 1970-х роках, спершу працюючи у театральних студіях Чикаго та виступаючи на місцевих сценах. Уже тоді його неповторний гумор, здатність до імпровізації та природна харизма привертали увагу колег і продюсерів. Він активно відточував навички акторської майстерності та комедійного таймінгу, експериментуючи з різними форматами гумору, від сатири до фізичної комедії.
Справжній прорив у кар’єрі стався у 1977 році, коли Мюррей приєднався до культового комедійного шоу Saturday Night Live (SNL). Тут він не лише здобув популярність серед глядачів США, а й закріпив свій унікальний стиль: поєднання іронії, сарказму та тонкої соціальної сатири. Його участь у SNL відкрила двері для кар’єри у великому кіно, а також допомогла Мюррею створити образ комедійного актора, який володіє природністю, харизмою та здатністю до імпровізації, що пізніше стане його візитівкою.
Кінокар’єра та культові ролі
Білл Мюррей здобув популярність завдяки ролям у комедіях, де поєднував сухий іронічний гумор з тонкою сатирою на соціальні та побутові ситуації. Його персонажі відзначалися природністю, харизмою та здатністю одночасно викликати сміх і співчуття, що зробило його одним з найвпізнаваніших акторів американської комедії.
Серед найвідоміших фільмів Мюррея:
- “Ghostbusters” (1984) – культовий комедійний блокбастер, який закріпив статус Мюррея як одного з головних комедійних акторів свого часу. Його харизматичний, іронічний герой став символом 1980-х років і забезпечив акторові міжнародну популярність;
- “Groundhog Day” (1993) – класична комедія з елементами філософської притчі, де Мюррей блискуче поєднав гумор з драмою. Його здатність передати емоційну глибину персонажа, що потрапив у замкнене коло, зробила фільм культовим та актуальним для різних поколінь глядачів;
- “Lost in Translation” (2003) – драматична робота режисера Софії Копполи, яка продемонструвала новий рівень майстерності Мюррея як актора. Його тонка гра, мовчазні сцени та внутрішня комедія принесли йому численні нагороди та номінації, включаючи Золотий глобус і BAFTA;
- “Caddyshack” (1980) та “What About Bob?” (1991) – фільми, що підкреслили його здатність створювати комічних персонажів, які залишаються впізнаваними та культовими навіть десятиліттями після виходу стрічок.
Мюррей також активно співпрацював з режисером Весом Андерсоном, зігравши у таких стрічках, як “Rushmore” (1998), “The Royal Tenenbaums” (2001) та “The Life Aquatic with Steve Zissou” (2004). У цих роботах він демонстрував унікальний, інтелектуальний гумор, тонку іронію та неповторну харизму, гармонійно поєднуючи драматичні та комедійні елементи.
У 1999 році Білл Мюррей спробував себе ще й у літературі, презентувавши книгу під назвою “Історія Попелюшки: Моє життя у гольфі”. Видання поєднало елементи автобіографії та своєрідного есе, в якому актор з гумором і теплотою розповідає про своє захоплення гольфом. У книзі Мюррей ділиться спогадами з дитинства, кумедними історіями з життя, описує перші кроки у світі спорту та пояснює, чому саме гольф став для нього джерелом радості й натхнення.
Визнання та спадщина
Протягом кар’єри Білл Мюррей здобув численні нагороди та номінації, включно з Золотим глобусом, премією BAFTA, а також почесними відзнаками за внесок у кіномистецтво. Мюррей став символом американської комедії другої половини 20 – початку 21 століття. Його творчість надихає нові покоління глядачів, акторів і коміків, а ім’я Білла Мюррея стало синонімом чесного, гострого і тонкого гумору, який одночасно розважає та змушує задуматися.
Особисте життя
25 січня 1981 року Білл Мюррей вперше одружився. Його обраницею стала Маргарет Келлі. Весілля відбулося у Лас-Вегасі, однак згодом пара вирішила провести ще одну церемонію вже у Чикаго, щоб поділяти радість події з рідними та друзями. Подружнє життя принесло їм двох синів: старшого — Гомера, який з’явився на світ у 1982 році, та молодшого — Люка, народженого у 1985 році. Проте цей шлюб виявився не вічним.
Згодом Мюррей залишив Келлі заради Дженніфер Батлер, з якою його пов’язували романтичні стосунки. У 1996 році він офіційно розлучився з першою дружиною, а вже наступного року одружився з Батлер. У цьому союзі народилося четверо синів: Калеб (1993), Джексон (1995), Купер (1997) і Лінкольн (2001). Родина здавалася міцною, однак за фасадом приховувалися серйозні проблеми. У травні 2008 року Дженніфер Батлер подала на розлучення, висунувши проти актора низку звинувачень — від подружньої невірності до залежності від алкоголю, марихуани та сексу, а також випадків домашнього насильства. Судовий процес тривав недовго: вже 13 червня 2008 року їхній шлюб офіційно було розірвано. Ця історія стала однією з найскладніших і найгучніших сторінок в особистому житті Мюррея, яка суттєво вплинула на його публічний образ.
